Лекція 2. Нормативно-правове забезпечення міжнародних автомобільних перевезень
Національні правові акти
Основні засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 р.
Стаття 53 Закону регламентує порядок організації міжнародних перевезень пасажирів і вантажів.
До міжнародних перевезень пасажирів та вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менш ніж три роки.
Організаційні засади здійснення транзиту вантажу різними видами транспорту, в тому числі й автомобільним, визначає Закон «Про транзит вантажів» від 20.11.2003 р. Він не поширюється на транзит пошти, багажу, зброї, небезпечних і шкідливих відходів, продукції подвійного призначення, експорт та імпорт товарів. Стаття 6 цього закону визначає перелік документів, які супроводжують вантаж, залежно від виду транспорту. При транзиті вантажів автомобільним транспортом до митних органів подається вантажна митна декларація або книжка МДП.
Треба зазначити, що службовим особам спеціально уповноважених органів виконавчої влади, які здійснюють контроль транзитних вантажів, забороняється вимагати від учасників транзиту іншої документації транзиту вантажів, окрім документації, визначеної цією статтею та міжнародними договорами України.
Автотранспортні засоби, які виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів при перебуванні на території іноземної держави, підпадають під дію національного законодавства країни перебування (якщо інше не передбачено міжнародними угодами).
Особливості перетину кордонів України регулює Митний кодекс України.
Міжнародні правові акти
При наданні послуг із міжнародних перевезень поряд із внутрішніми нормативними документами застосовуються конвенції та двосторонні міжурядові угоди в галузі автомобільного транспорту.
Двосторонні міжурядові угоди про міжнародне автомобільне сполучення
Україна уклала двосторонні міжурядові угоди про міжнародне автомобільне сполучення з 43 країнами. Вони регламентують умови проїзду та виконання перевезень територіями іноземних держав. Положення даних угод визначають:
необхідність дозволів на проїзд або умови звільнення від них;
розмір та умови ввезення палива у стандартних баках автотранспортних засобів;
необхідність або звільнення від сплати мит та зборів, пов’язаних із використанням та утримуванням доріг.
Угодами також визначена процедура обміну контингентом дозволів, а також компетентні органи, що будуть спостерігати за дотриманням вимог цих угод.
Міжнародні конвенції та угоди щодо регулювання автомобільних перевезень
Для регулювання економічних та правових відносин при міжнародних автоперевезеннях пасажирів і вантажів розроблено понад 40 багатосторонніх конвенцій та угод в галузі автомобільного транспорту (в основному в рамках Комітету із внутрішнього транспорту ЄЕК ООН) із різних аспектів: технічні та технологічні вимоги до транспортних засобів і транспортної інфраструктури, умови перевезення вантажів у міжнародному сполученні, порядок та відповідальність транспортного оператора, процедури при перетині кордону, спеціальні перевезення тощо.
а) інфраструктура транспорту і автотранспортні засоби
“Європейська угода про міжнародні автомагістралі (УМА/АСК)” від 15.11.1975 р.;
“Європейська угода про важливі лінії міжнародних комбінованих перевезень та відповідні об’єкти (УЛКП/АСТС)” від 01.02.1991 р.;
“Угода про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів” від 20.03.1958 р.;
“Угода про прийняття єдиних умов періодичного технічного контролю колісних транспортних засобів і про взаємне визнання результатів такого контролю” від 13.11.1997 р.
б) дорожній рух і дорожні знаки та сигнали
“Конвенція про дорожній рух” від 8.11.1968 р.;
“Конвенція про дорожні знаки та сигнали” від 8.11.1968 р.;
“Європейська угода, яка доповнює конвенцію про дорожній рух 1968р.” від 1.05.1971 р.;
“Європейська угода, яка доповнює конвенцію про дорожні знаки і сигнали 1968 р.” від 1.05.1971 р.;
“Протокол про розмітку доріг до європейської угоди, яка доповнює Конвенцію про дорожні знаки та сигнали” від 1.03.1973 р.
в) спрощення процедур перетину кордонів
“Митна конвенція про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП” від 14.11.1975 р. визначає перевезення вантажів із дотриманням процедури використання книжки МДП. Головним положенням конвенції є звільнення вантажів, які перевозяться за процедурою МДП, від внесення депозиту в сумі ввізного чи вивізного мита та зборів;
“Митна конвенція про тимчасове ввезення комерційних дорожніх транспортних засобів” від 18.05.1956 р. регламентує тимчасове безмитне ввезення на територію однієї країни для комерційних перевезень транспортних засобів, зареєстрованих в іншій країні, за умови оформлення на транспортний засіб гарантійного документу “Карнет де пасаж”, а також правила його оформлення (Україна не приєдналася до цієї конвенції);
“Міжнародна конвенція про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах” від 21.10.1982 р. встановлює види контролю, якому підлягають вантажі при перетині кордону та заходи для полегшення та скорочення простоїв у пунктах пропуску;
“Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур” (Кіотська конвенція) від 18.05.1973 р. гармонізує митні процедури різних країн, визначає сертифікацію товарів (Україна не приєдналася до цієї конвенції);
“Митна конвенція відносно контейнерів” від 2.12.1972 р. Встановлює умови тимчасового безмитного ввезення контейнерів, умови використання цих контейнерів, порядок допуску їх до перевезень під митними печатками та пломбами, а також зобов’язання про їх вивезення через три місяці та дозвіл на використання у внутрішніх перевезеннях не більше одного разу.
в) перевезення вантажів і пасажирів
“Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ/СМК)” від 19.05.1956 р. Головна конвенція, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажу, обов’язки та відповідальність сторін, строки виставлення претензії та позову і відшкодування збитків.
“Протокол до конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)” від 5.06.1978 р. (Україна не приєдналася до цього протоколу).
“Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу” (КАПП/СУК) від 1.03.1973 р. Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення пасажирів та їх багажу транспортними засобами, якщо у договорі зазначено, що перевезення здійснюється по території двох держав і пункт відправлення чи призначення перебуває на території однієї зі сторін. Дається тлумачення термінів “транспортний засіб”, “перевізник” і “пасажир”. Встановлюються межі відповідальності перевізника та умови звільнення від відповідальності.
г) спеціальні перевезення
“Конвенція про тимчасове ввезення (карнет А.Т.А.)” від 26.06.1990 р. (Стамбульська). Ця конвенція визначає умови тимчасового безмитного ввезення на територію країни - учасниці конвенції вантажу для виставок, ярмарок, театральних реквізитів, концертного обладнання, зразків продукції тощо.
“Європейська угода про міжнародне перевезення небезпечних вантажів” (ДОПНВ/АОК) від 30.09.1957 р. Цією угодою уніфікуються правила перевезення небезпечних вантажів. Складається із двох частин: у 1-й частині складено перелік та класифікація небезпечних вантажів, у 2-й відповідність транспортних засобів, які використовуються для перевезення небезпечних вантажів, зокрема вимоги до транспортних засобів; порядок допуску їх до перевезень; правила, які повинні виконуватися при перевезенні; письмові інструкції екіпажу транспортного засобу; вимоги до екіпажу, маркування та знаки небезпеки на транспортних засобах, а також вимоги до екіпажу транспортного засобу - це проходження спеціальних курсів і наявність відповідного сертифіката.
“Угода про міжнародні перевезення харчових продуктів, що швидко псуються, та спеціальні транспортні засоби, які призначені для цих перевезень” (УПШ/АТР) від 1.09.1970 р. Ця угода визначає спеціальні транспортні засоби, які використовуються для перевезення, та порядок перевірки відповідності транспортних засобів вимогам перевезення; регламентує методи вимірювання та перевірки ізотермічних властивостей та ефективності системи охолодження (обігріву) спеціальних транспортних засобів; форми свідоцтв на транспортні засоби, температурні режими перевезення; встановлює строки та порядок проходження огляду на відповідність встановленим вимогам та визначає порядок видачі свідоцтва і хто його може видавати.
д) умови праці на автомобільному транспорті
“Європейська угода про роботу екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення” від 1.07.1970 р. Угода визначає режим роботи водіїв, тривалість відпочинку. Встановлює вимоги до транспортних засобів, передбачає наявність тахографів на транспортних засобах, що виконують міжнародні перевезення.
Питання для самоперевірки
Які ви знаєте національні закони та правові акти, що регулюють міжнародні автоперевезення?
Які ви знаєте міжнародні угоди та конвенції, що регулюють міжнародні автоперевезення?
